Сполучені Штати обговорюють із Росією масштабні економічні домовленості, які можуть стати частиною переговорів про завершення війни в Україні. На столі — нафтові проєкти, постачання газу, послаблення санкцій і навіть майбутнє окупованої Запорізької атомної електростанції. Вашингтон сподівається, що перспектива великих прибутків допоможе переконати Кремль погодитися на мирну угоду.
Про це 28 жовтня повідомила Financial Times із посиланням на джерела, знайомі з переговорами. Частину інформації про економічні контакти США та Росії раніше незалежно підтвердило агентство Reuters.
Однак у цієї дипломатичної конструкції є серйозна проблема. Москва поки не демонструє готовності відмовитися від своїх територіальних вимог, а Україна та європейські партнери побоюються, що економічні поступки Росії можуть відбутися раніше, ніж вона погодиться на припинення війни.
Нові переговори в Абу-Дабі: на що розраховує Вашингтон
США сподіваються організувати наступний раунд тристоронніх переговорів за участю України та Росії в листопаді 2026 року. За даними Financial Times, зустріч планують провести в Абу-Дабі. Це можуть бути перші переговори такого формату після лютневого раунду в Женеві.
Associated Press також повідомляло про підготовку зустрічі орієнтовно в середині листопада. Втім, станом на 28 жовтня остаточний порядок денний і конкретні результати майбутніх консультацій залишаються невідомими.
Одним із центральних питань стануть гарантії безпеки після завершення війни. Для України це насамперед механізми, які мають запобігти повторному російському вторгненню. Москва, зі свого боку, висуває власні вимоги до майбутнього безпекового устрою.
За інформацією джерел FT, американська адміністрація раніше пов’язувала можливі гарантії для Києва з територіальними поступками. Згодом Вашингтон дав зрозуміти, що більше не наполягатиме на передачі українських територій Росії як умові переговорів.
Це важлива зміна дипломатичного підходу, якщо вона збережеться на практиці. Проте відмова від попередньої умови ще не означає, що сторони узгодили майбутні кордони, механізм припинення вогню або зобов’язання щодо захисту України.
Російський дизель уже прямує до США
Економічна частина американської стратегії не обмежується розмовами про можливі майбутні контракти. Один із її елементів уже перейшов у практичну площину.
У жовтні президент США Дональд Трамп оголосив домовленість із Росією щодо постачання дизельного пального. Вашингтон тимчасово пом’якшив частину санкційних обмежень, які перешкоджали таким операціям.
За даними Reuters від 23 жовтня, танкер Agioi Fanendes завантажив у російському порту Приморськ приблизно 40 тисяч тонн дизельного пального та вирушив у напрямку Нью-Йорка. Очікувана дата прибуття — 7 листопада.
Отже, йдеться не просто про наміри. Дозвіл на відповідні операції вже видали, а фізичне постачання розпочалося. Водночас на дату повідомлення танкер ще не прибув до американського порту.
Американська адміністрація пояснює паливну домовленість необхідністю збільшити пропозицію на ринку та стримати ціни. Однак аналітики сумніваються, що заявлених обсягів російського дизеля буде достатньо для суттєвого впливу на вартість пального у США.
Як дизельна угода пов’язана з війною
За інформацією Reuters, американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер пояснювали українській стороні, що енергетичні домовленості мають допомогти повернути Росію до мирних переговорів.
Ідея полягає в демонстрації Кремлю можливих економічних вигод від дипломатичного врегулювання. Вашингтон намагається показати, що співпраця зі США може принести Москві більше, ніж продовження конфронтації.
Водночас Дональд Трамп критикував українські удари по російських нафтопереробних заводах. Такі атаки скорочують виробничі можливості російського паливного сектору, а отже, ускладнюють збільшення експорту нафтопродуктів.
Для України ця ситуація створює очевидну дипломатичну суперечність: об’єкти, які Київ розглядає як частину економічного забезпечення російської воєнної машини, одночасно стають елементом американської стратегії стабілізації паливного ринку.
Reuters 27 жовтня повідомило, що після припинення ударів по російських НПЗ у другій половині місяця обсяги переробки нафти в Росії збільшилися. Проте з цього факту не випливає, що Україна взяла на себе довгострокове зобов’язання відмовитися від таких атак.
Проєкти на $14 трлн: економіка чи переговорна приманка
За даними Financial Times, нинішні контакти Вашингтона та Москви спираються на ідеї, які раніше обговорювали американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер із Кирилом Дмитрієвим — спецпредставником Володимира Путіна з питань інвестиційно-економічного співробітництва.
Дмитрієв оцінював потенційну вартість запропонованих проєктів у 14 трильйонів доларів.
Але цю цифру потрібно сприймати обережно. Вона походить від російського учасника переговорів і не є незалежною оцінкою підтверджених інвестицій, підписаних контрактів або коштів, які вже готові вкладати компанії.
Сума радше ілюструє масштаб економічних можливостей, якими російська сторона намагається зацікавити американських партнерів. Наскільки ці пропозиції реалістичні, залежатиме від санкцій, ринкових умов, політичних рішень і готовності приватного бізнесу ризикувати капіталом.
Лукойл, Новатек і Північний потік: що саме обговорюють
Financial Times описує кілька напрямів можливої економічної співпраці між США та Росією. Частина стосується повернення американських компаній до російських енергетичних проєктів, інша — експорту ресурсів та зміни санкційного режиму.
Серед пропозицій, які фігурують у переговорах:
- Продаж міжнародних активів російського «Лукойлу» інвесторам, пов’язаним з американськими політичними та діловими колами.
- Можлива участь російського «Новатека» у проєкті виробництва скрапленого природного газу на Алясці.
- Відновлення постачання російського газу до Європи через технічно придатні ділянки газопроводів «Північний потік».
- Послаблення санкцій щодо російських калійних добрив.
- Відновлення окремих напрямів співпраці в нафтовому, газовому, авіаційному та промисловому секторах.
Поки це переважно пропозиції, а не завершені угоди. Для їхньої реалізації знадобляться додаткові юридичні рішення, погодження регуляторів і, в окремих випадках, участь європейських держав.
Наприклад, відновлення транзиту газу через «Північний потік» неможливо розглядати лише як двосторонню домовленість між Вашингтоном і Москвою. Газ має надходити на європейський ринок, де діють власні правила, санкції та рішення держав-учасниць.
Так само участь приватних інвесторів у російських проєктах не гарантується політичною домовленістю. Компанії оцінюватимуть ризики втрати активів, можливого повернення санкцій і правову захищеність інвестицій.
Запорізька АЕС: американське управління як один із варіантів
Одна з найбільш чутливих пропозицій стосується Запорізької атомної електростанції, яку російські війська окупували у березні 2022 року.
За інформацією FT, серед обговорюваних варіантів є передача управління станцією американській компанії. Вона могла б організовувати експлуатацію об’єкта та розподіл виробленої електроенергії між Україною і Росією.
Наразі це не затверджений механізм і не укладена угода. Також немає підтвердження, що Україна погодилася на описану схему.
ЗАЕС належить Україні, а її окупація Росією не змінює міжнародно визнаного правового статусу об’єкта. Будь-яке майбутнє врегулювання має враховувати питання суверенітету, ядерної безпеки, відповідальності оператора та міжнародного контролю.
Крім того, станція тривалий час не виробляє електроенергію. Її повернення до генерації потребуватиме виконання складних технічних і безпекових умов. Тому розмови про майбутній розподіл електрики не означають, що відповідні обсяги вже існують або можуть бути швидко поставлені споживачам.
Чому Європа виступає проти передчасного зняття санкцій
Європейські дипломати, на яких посилається Financial Times, висловлюють заперечення проти масштабного економічного зближення з Росією до завершення війни.
Їхня позиція має два основні аргументи. По-перше, послаблення санкцій може зменшити економічний тиск на Москву без отримання реальних поступок. По-друге, домовленості щодо європейського енергетичного ринку та санкційної політики не можуть повноцінно реалізовуватися без участі самого Європейського Союзу.
Це створює розбіжність у дипломатичних підходах. Вашингтон прагне використати перспективу економічної співпраці як стимул для переговорів. Частина європейських партнерів вважає, що спочатку потрібні конкретні кроки Росії до припинення війни, а вже потім — обговорення економічних поступок.
Обидва підходи виходять із різного розуміння того, що може вплинути на рішення Кремля. Але наразі немає переконливих доказів, що вже надані економічні стимули змусили російське керівництво відмовитися від основних вимог до України.
Території залишаються головною перешкодою
Попри обговорення великих інвестиційних перспектив, центральна суперечність мирного процесу нікуди не зникла.
Росія продовжує претендувати на українські території, які не перебувають повністю під її контролем. Зокрема, Москва вимагає поступок щодо Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які вона незаконно оголосила частиною РФ.
Українська сторона відкидає передачу територій як попередню умову переговорів і наполягає на дієвих гарантіях безпеки. Київ також заявляв про готовність обговорювати припинення вогню вздовж поточної лінії зіткнення без визнання російських територіальних претензій.
Associated Press зазначає, що навіть після сигналів про можливе відновлення переговорів принципові позиції сторін залишаються далекими одна від одної.
У цьому і полягає головна проблема запропонованої економічної стратегії: майбутні прибутки можуть бути привабливими, але вони не обов’язково змінюють політичні та військові цілі сторін.
Що все це означає для України
Новий раунд дипломатичної активності не слід автоматично сприймати як наближення мирної угоди. Підготовка переговорів означає відновлення каналів обговорення, а не досягнення компромісу.
Для України найбільше значення матимуть кілька конкретних питань:
- Чи збережеться позиція США щодо відсутності вимоги передавати території Росії як умови переговорів.
- Які саме гарантії безпеки Вашингтон готовий підтримати та чи матимуть вони юридично визначені механізми виконання.
- Чи пов’язуватиметься подальше послаблення санкцій із перевірюваними діями Росії щодо припинення бойових дій.
- Чи матиме Україна повноцінну участь в ухваленні рішень щодо власної території, енергетичної інфраструктури та Запорізької АЕС.
- Чи зможуть європейські держави впливати на домовленості, які безпосередньо зачіпають їхню економіку й безпеку.
Окремим ризиком залишається можливість отримання Росією економічних переваг ще до досягнення остаточної мирної угоди. Дизельна домовленість демонструє, що певні послаблення можуть відбуватися вже зараз.
Водночас сам факт обговорення економічних проєктів не доводить існування таємної остаточної угоди між США та Росією щодо України. Для таких висновків потрібні документи, підтверджені рішення або інші перевірювані свідчення.
Мир за інвестиції: чи спрацює американський розрахунок
Американська адміністрація намагається перевести частину переговорів у площину економічних інтересів. Логіка зрозуміла: якщо припинення війни відкриє доступ до великих контрактів, енергетичних ринків та інвестицій, у сторін може з’явитися додатковий стимул домовлятися.
Однак російське керівництво досі не продемонструвало готовності відмовитися від територіальних претензій в обмін на такі можливості. А без узгодження цього питання навіть найдорожчі економічні проєкти залишатимуться предметом переговорів, а не основою стійкого миру.
Тому майбутня зустріч в Абу-Дабі стане перевіркою не масштабів обіцяних інвестицій, а здатності учасників перейти від загальних пропозицій до конкретних рішень щодо припинення бойових дій та гарантій безпеки.
Поки ж ситуація виглядає суперечливо: Вашингтон відкриває окремі економічні можливості для Москви, але основні політичні причини переговорного глухого кута залишаються невирішеними. Чи перетвориться економічна дипломатія на інструмент завершення війни, покаже не обсяг потенційних контрактів, а подальші рішення сторін.
Матеріал підготовлено за інформацією, доступною станом на 28 жовтня 2026 року.
Джерела: Financial Times — про економічні переговори США та Росії; Reuters — про російські НПЗ та дизельну домовленість; Reuters — про політику США щодо України та Росії; Associated Press — про підготовку переговорів та позиції сторін; Janes — аналіз дизельної угоди США та Росії.
